Skip to content

Бізнес та економіка Данії

Данія має одну з найстійкіших економічних систем у Європі, вона характеризується збалансованим держбюджетом, стабільною валютою, низькими відсотковими ставками та низьким рівнем інфляції.

Торгівля

Економіка Данії дрібна, відкрита та знаходиться у тісній залежності від торгівлі з іншими країнами. Німеччина є найважливішим торговим партнером Данії, хоч значимими також є Швеція, Великобританія та Норвегія; з неєвропейських країн - це США та Японія. Залежність від торгівлі визначає зацікавленість Данії у вільній торгівлі товарами та послугами з іншими країнами. Тому Данія є членом спільних організацій, таких як ЄС, ОЕСР та СОТ, та активно приймає участь у пропаганді вільної торгівлі без бар`єрів.

У післявоєнний час склад експорту Данії істотно змінився: на зміну сільськогосподарській продукції як основному експорту країни прийшли промислові товари. Дійсно, до середини 90х років промислові товари складали 75 відсотків усього експорту, тоді як доля сільськогосподарських товарів впала до 15 відсотків - різка зміна традиційного статусу країни.

 

Економічна політика

Данія намагається регулювати економічну діяльність та інфляцію за допомогою фіскальної політики. Грошова політика Данії спрямована на політику підтримки валютного курсу, щоб гарантувати стабільний курс данської крони. З часів Другої світової війни Данія приймала участь у ряді міжнародних програм по співпраці у галузі підтримки валютного курсу, а саме: Бреттон-Вудській Угоді з 1948 року до її розпаду у 1971 році; потім європейських угодах про підтримку валютного курсу: з 1972 по 1979 рік Європейській валютній системі (ЕМS), яка з 1990 року перетворилася на Єкономічний та Валютний Союз (EMU). Тим не менш, Данія вирішила не приєднуватися до третьої фази EMU, яка розпочалася у 1999 році. Таким чином, данською валютою досі є данська крона (DKK), а не євро, хоча курс крони прив`язаний до курсу євро. 

 

Стимулювання іноземних інвестицій

Данія знаходиться у найкраще розвинутому регіоні Європи, який здійснює торгівлю з північними країнами, країнами Західної та Центральної Європи, а також ринками Східної Європи, що розвиваються. Крім того, членство Данії у Європейському Союзі забезпечує їй необмежений доступ до всього ринку ЄС, що складає 350 мільйонів людей, і ще до 200 мільйонів людей Східної Європи.

Бізнес, що інвестує у Данію, виграє не лише від сприятливої макроекономіки країни, але й від сприятливих умов оподаткування, низьких витрат на робочу силу та т. п. Інвесторам пропонується ряд істотних податкових льгот; компанії Данії також виграють від вигідних умов списання амортизації. Данія пропонує низькі витрати по оплаті робочої сили, загалом за рахунок низьких витрат роботодавця в галузі соціального забезпечення, оподаткування та ін. Конкурентноздатні витрати на робочу силу та високий виробничий рівень роблять робочу силу Данії однією з найефективніших у Європі.

 

Сільське господарство

Данське сільське господарство виготовляє продукцію, достатню для 15 мільйонів людей - ця цифра у три рази більше, ніж населення Данії. Хоча роль сільського господарства у економіці Данії неминуче знижується у зв`язку з  індустріалізацією та економічним розвитком, воно все ще займає важливе місце у економіці країни як джерело валютної виручки, як важливий фактор ринку зайнятості та як головний фактор в забезпеченні населення харчовими продуктами щоденного вжитку.

 

Виробництво

Виробничий сектор Данії широкий та випускає велику кількість товарів, як на експорт, так і для внутрішнього вживання. Фабрики з виробництва бекону, молочних продуктів, заводи з переробки кукурудзи та пивоварні є важливими складовими харчового сектору – харчової, табачної промисловості та промисловості пиво-безалкогольних напоїв. Пальне, інсулін, вироби з пластику складають серйозну основу хімічної промисловості. Машинобудівна галузь виготовляє мотори, сільськогосподарські машини, насоси, термостати, холодильники, телекомунікаційне обладнання та судна. Нарешті, серед промислових товарів, що реалізуються у великій кількості, - данські меблі, одяг, іграшки та газети.

 

Енергія

Данія є третім виробником нафти у Західній Європі після Норвегії та Великобританії; разом з видобутком газу нафтова промисловість є важливою причиною позитивного платіжного балансу, існуючого у Данії з початку 90х. Виробництво енергії у Данії загалом спирається на імпорт вугля, нафти та природного газу з регіону Північного моря, що належить Данії, а також на енергію вітру. У данському районі Північного моря нафта та природній газ видобуваються у великій кількості, більш, ніж це необхідно для внутрішнього вжитку. Нафта і газ транспортуються на берег та подаються чи експортуються через газо- та нафтопроводи. Газ експортується до Швеції та Німеччини, тоді як надлишки нафти загалом продаються на вільному ринку.

 

Фінансовий сектор

Високе економічне зростання до першої нафтової кризи потягнуло за собою відчутний підйом у діяльності фінансового сектору у той час, як лібералізація фінансових ринків та розвитку технологій створення фінансових інструментів створило сприятливе підгрунття для істотного збільшення ринку праці у другій половині 80х рр. Кінець 1980х років відзначив чітку тенденцію Данського бізнесу до концентрації, що проявлялося у злиттях та поглинаннях компаній; це створило необхідність у більш крупних та більш потужних фінансових інститутах Данії. Тому за цей час фінансовий сектор пережив період об`єднання, який, у загальних рисах, вдвічі зменьшив число фінансових інститутів та визначив появу двох основних банків Den Danske Bank та Nordea.

 

Транспорт

Транспорт є одним з найважливіших секторів економіки Данії. У 1996 році транспорт склав 9 відсотків від загальної вартості продукції Данії та 7 відсотків від загальної зайнятості населення. Цей сектор виключно різноманітний за масштабом приватних підприємств. З одного боку, кількість великих державних чи приватних підприємств в галузі громадського транспорту, судоплавства та авіації незначна. З другого боку, значна кількість дрібних фірм, які працюють як з транспортировкою товарів (конракти на перевезення), так і з індивідуальними перевезеннями (таксі).

 

Комунікації

Реальна вартість виробництва поштових та телекомунікаційних послуг збільшилась на 50 відсотків у період між 1986 і 1996 роками; це великий прорив, ніж у будь-якому іншому секторі економіки Данії. Зростання загалом були пов`язані з проривом у галузі комп`ютерних технологій та технологій передачі інформації, що мали місце у 1980х рр. Це потягнуло за собою різке збільшення нових телекомунікаційних послуг.

 

Освіта та промисловість

Рівень освіти робочої сили зріс у період з 1940 по 2006 роки, що проявляється частково у тому, що співвідношення працівників на заробітній платі та кваліфікованих робітників зросло за рахунок вартості самостійно зайнятих людей та некваліфікованих робітників. Це в свою чергу також пов`язано з реструктурізацією ринку зайнятості у різноманітних секторах промисловості, яка мала місце протягом останнього часу. З 1970 року кількість зайнятих людей зросла головним чином за рахунок збільшеної зайнятості в державному секторі. З іншого боку, зайнятість у сільському господарстві та виробництві впала. Щодо зайнятості у інших галузях промисловості, вона залишилася на колишньому рівні.

 

Ринок праці

У порівнянні з ринками праці більшості європейських країн (де основні умови регулюються законодавством) ринок праці у Данії заснований на угодах між роботодавцем та робітником. Вони забезпечують мінімальню платню, право на страйк та встановленний робочий день. Останнім часом не зважаючи на допомогу погоджувальної ради, ці дві групи не змогли прийти до згоди. В таких випадках Парламент зазвичай предписує прийняття компромісу, запропонованого погоджувальною радою. Членство в профспілках у Данії достатньо активне; воно складає 80 відсотків.

 

Безробіття

В той час як безробіття в 1960ті рр – на початку 70х склало менше 3 відсотків, з 1973 року (часи нафтової кризи) воно постійно зростало, досягнувши найвищої позначки у 1993 році - 11 відсотків серед чоловіків та 14 відсотків серед жінок. Однак, особливе значення зараз надається більш активній політиці на ринку праці (обучення та пропозиція вакансій), на якому робляться спроби поліпшити кваліфікацію безробітних. У середині 90х років рівень безробіття  значно знизився у порівнянні з іншими Європейськими країнами. До 2011 року він впав до 6,2 відсотків.